День закінчувався незвично чітко за розкладом. Бамкнула година -- вільний в своїш шляхах.
Андрухович, Прохасько, Іздрик, Єшкілев в текстах оживлені голосом, і ще хтось....
Кільцем дитячої залізниці замкнена вулиця.
Фортеці, маяки і надгробок . . . . . . фантазія образів набирає обрисів, а до мідних буків все тіж 50 метрів трави......
Парадний з мозаїками, вітражі, химери, шпацери, прогулянки й озеро з планом дешевого помешкання.... все оживає й напрочуд реально постає перед очі, оживлене голосом.... Заболоття.
.....тихо тихо, вже не встигну писати конспекта.
все пропало, все зникло, все стало прозорим раптово
руда пика, що шукає теплішого місця
руда морда, що покусує пальці і хоче бавитись
яскраве сонце, що дарує радість початку бабиного літа
відчуття безпеки і безпорадності водночас
ніщо більше не заважає поспати ще трохи...
...а до мідних буків все тіж 50 метрів трави і політ одного каштана через все життя.